Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
Йоу, друзяки! Вот я решил поделиться с вами историей, которая произошла со мной пару недель назад. Было это, как ни странно, в тот момент, когда я был на уровне самого кайфового димедрола. Да бросьте вы, вот так начинается история! Но честно говоря, я вам сразу скажу, я не гордый этим и призываю всех держаться подальше от нелегальных штук, а еще лучше – от всего этого маразма. Ведь судьба - штука непредсказуемая и никогда не знаешь, что может тебя поджидать за углом. Или это, как говорят наркоманюги, петля может быть скорее готова, чем новый сезон твоего любимого сериала.
Итак, имею я свой загорелый организм, и день, когда не было интернета пришел особенно неожиданно. Тут бац, пропала связь, пропали все мои возможности и геймерские социальные сети. Но я, интеллектуэл, соловей среди танков, ведь даже отсутствие интернета не помешало мне наслаждаться игрой под названием "Танки онлайн". Не зная, что делать, я начал рыться в своей коллекции игр, ведь вышвырнуть же все закладки не хотелось. И тут я вспомнил, что мне как-то хвастался мой одноклассник Толик, что он знает как противостоять отсутствию сети. Причем при помощи чайков, иначе говоря, тех, кто ворует у людей закладки.
Как ни странно, Толик оказался в 10 минутах ходьбы от моего дома, но так как наркоманюги не ходят, я, естественно, решил прокатиться на автобусе. Но, как оказалось, автобус стоял на остановке, как кобыла в запоре. ХЗ, что случилось, но я решил не ждать и пошел пешком. Красиво блеяли чайки, будто они бы исказили все картину. Время шло, я шел, а остановка не подбиралась. Пока шел, хотел ли я идти дальше? Пудра была в моих руках, мне оставалось только сделать последние шаги и я окажусь в раю самодельного наркотика.
Наконец, я добрался до дома Толика. Дверь была открыта, и там меня ждало столько же наркоманской канализации, сколько я ожидал. Мой мозг уже был на грани, и поэтому эти закладки в моей жизни и истории были неизбежными. Толик всегда был надежным партнером, когда речь шла об играх и всяком “хакерстве”. Он улыбнулся, вытащил из шкафа пару маленьких белых кристаллов и сказал: “Вот тебе марцовка, этот синтетический каннабиноид заслуживает путешествия в иные измерения!”
Кстати, народ, не пробовал никогда марцовку?
Ну, что ж, я взял порцию сомнений, стал закладывать их в свою нервную систему. Дело принимало всё более интересный оборот. Я забыл о том, что на улице погода ненастная, а интернет отсутствует. Ведь вещества растворились в моей крови и я проник в мир настоящего экстаза. Мое сознание переключилось на тотальный фокус, и я оказался в самом сердце танковых сражений.
Танки онлайн, танки онлайн, это просто бомба! Можно сконструировать свой мощный танк, прокачать его до максимума и покорять врагов на просторах виртуального мира. Я вцепился в свою мышку, и теперь это было моим оружием. Мои пальцы танцевали по клавишам, словно они были участниками светового шоу. Танк просто сносил всё на своем пути, и я, будто наркоман на героине, находился в состоянии кайфа, которого никогда раньше не испытывал.
А интернет? Ну его, интернет! Ведь я всё еще продолжал счастливо играть без необходимости быть онлайн. Мир находился у меня под ногами, я чувствовал себя там, где всех нельзя было добраться. Битвы шли одна за другой, вибрация от каждого выстрела пробегала по всему моему телу, будто я стоял в самом сердце взрыва. Это был настоящий танцпол, и я был главным диджеем этой вечеринки.
Так я и провел остаток дня, играя в танки до упаду. Это был настоящий бред, но в то же время момент полного расслабления и удовольствия. И я понял, что даже без интернета я могу почувствовать себя на вершине мира. Как вы уже, наверное, догадались, все это произошло благодаря марцовке Толика. И я уверен, что это не последний мой опыт с нелегальными штуками.
Но я не призываю вас идти по этому пути. Это был одноразовый эксперимент, и я очень рад, что смог поделиться с вами моим рассказом. Помните, что в нашей жизни есть много других, намного более интересных и полезных вещей! Всем здоровья и здравия! Peace out!
MDMA crystal
Я сижу, бро, на этом трешовом блоге и думаю, как бы вам, молодежи, рассказать, как я купила МДМА и отвисала перед экраном, смотря картинки с котиками и милотой. Нет, это не шутка, ребята, это реальность, в которую я вляпалась. Так что приготовьтесь, это будет длинная история.
В общем, новый день, новая попытка найти закладки, а то на душе как будто камень, мне нужно треснуться, расслабиться и забыть все свои проблемы. И вот, после нескольких часов поисков, я нашла своего дилера. Какого он нового, подумала я, и сразу отправилась к нему.
Встреча была в одном дербане, где растет афганская конопля. Знаете, ребята, это место с особым ароматом, который все сразу узнают. Ну так вот, я подошла к дилеру и сказала, что мне нужны закладки. Он посмотрел на меня своим красным глазком и сказал: "Девочка, тебе понадобится еще масло и перец, чтобы по-настоящему расслабиться".
Я охотно согласилась, ведь я хотела, чтобы этот вечер был незабываемым. Дилер достал эти штуки, и я знала, что сейчас начнется настоящая вечеринка. Я сняла с себя все лишнее, по-настоящему отдыхая с котиками и милотой.
Однако, чем больше я употребляла, тем сильнее перетекла меня лень. Я сидела на своем старом диване, впитывая каждую картинку и ни о чем не думая. Все в моей голове было размыто, словно горячая вода сошла с кипятка. Но мне это нравилось, я была в своем мире, не требующем никаких усилий.
Постепенно, моя доза заканчивалась, и я понимала, что пора сняться с этих штук. Да, ребята, даже наркоманам нужен перерыв, как ни странно. Пусть дилер и ворует у меня деньги, но я не хочу превратиться в жалкое существо без мозга.
Так я постепенно начала избавляться от своей зависимости. Не знаете, как это сложно, бро. У тебя бывают сильные дрожи, голова кружится, и все вокруг кажется серым и безвкусным. Но я старалась, и даже котики на картинках не могли снова запрокинуть меня.
И вот, через некоторое время, я почувствовала, что мое тело восстанавливается.
И теперь я здесь, рассказывая вам свою историю. Если честно, бро, я рада, что переборщила с закладками и попробовала себя в этом. Ведь без темных моментов ты не можешь по-настоящему оценить светлое. И я очень надеюсь, что моя история станет для вас уроком – не надо бросаться в глубокий бассейн без плавания.
Мне бы хотелось, чтобы каждый из вас нашел свое счастье в мире котиков и милоты, но при этом не потерял себя. И не забывайте, мои друзья, что жизнь – это не только закладки и треш, но и настоящая красота, которую мы порой не замечаем.
